ЯК ВБЕРЕГТИ ДИТИНУ ВІД ТОКСИЧНИХ СУБКУЛЬТУР
У чому небезпека рухів, подібних "Редан"?
- По-перше, вони містять ознаки секти, а секти, як відомо, — це про сильну залежність, несвободу, авторитаризм та насильство. Відомо, що в країні-агресорці з авторитарним режимом надзвичайно багато людей перебувають під впливом пропаганди, яка деструктивно впливає на психіку та схожа за своєю дією на дію тоталітарних сект.
- По-друге, вони провокують неконтрольовану агресію, а часто й аутоагресію, тож це може загрожувати життю та здоров'ю дитини, а також її оточення. Цим вони відрізняються від звичайних субкультур, які хоч і містять ознаки приналежності, але при цьому підтримують свободу, індивідуальність та не шкодять собі та іншим. Підліткам дуже важливо мати приналежність до певної групи у колі собі подібних, тому, якщо дитина не знайшла свою підтримуючу та конструктивну "зграю", є ризик залучення до подібних спільнот. Така приналежність для підлітка також і про безпеку — а під час війни вона порушена.
Потрібно звернути увагу, що й інші психологічні проблеми дітей, такі як самопошкодження, суїцидальні думки та спроби, відсутність кола спілкування, закритість, неприйняття себе тощо, зазвичай мають той самий корінь — самотність, відсутність своєї "зграї", поганий контакт з батьками. До того ж підліткам фізіологічно важко регулювати емоції. Тому що лімбічна система мозку, що відповідає за емоційні переживання та прояви, вже розвинена, а префронтальна кора головного мозку (неокортекс), що відповідає за їхню регуляцію, ще не сформована. Завдання батьків — допомогти цій регуляції, з одного боку прийняттям, з іншого — виставленням кордонів.
Що робити батькам?
- Відкрито пояснювати безпечні та небезпечні моменти в інтернеті, говорити про це. Не критикувати, а саме пояснювати. Водночас давати знати дитині, що в разі прямої небезпеки здоров'ю або життю ви маєте право відреагувати та припинити зв'язок із небезпечним середовищем, онлайн чи офлайн. І теж: не погрожувати, а саме пояснити.
- "Я з тобою", "я на твоєму боці", "готова тебе підтримати та вислухати", "ти маєш право на свій простір, якщо він безпечний для твого здоров'я та життя". Це приблизні приклади фраз, з яких можна почати розмову, можуть бути варіації. Важливо дати дитині знати, що вона прийнята, але й що у разі небезпеки ви відреагуєте.
- Дітям, особливо підліткам, не можна просто забороняти, їм важливо пояснювати, що і для чого. Тому важливим буде пояснити, чому такі рухи є деструктивними, що конкретно в них може бути небезпечним, бажано, на конкретних прикладах однолітків.
- Важливо відділити погане від хорошого. Наприклад, перегляд аніме — це ок, збиратись і бити представників інших субкультур — не ок.
- Як альтернатива — неагресивні субкультури, клуби за інтересами, спортивні секції, живі та онлайн терапевтичні групи для підлітків, їх зараз досить багато. Наявність справжніх щирих друзів, близьких, підтримки важлива.
- Якщо важко знайти порозуміння з дитиною та не вдається достукатись самостійно, можна звернутись до психолога за сімейною консультацією. Спеціаліст може допомогти знайти спільну мову, адже бачить процес зі сторони й не є залученим у нього як член родини.
Важливо спілкуватись зі своєю дитиною, і робити це відкрито. Підлітковий вік складний тим, що діти потребують і підтримки, і водночас чіткого дотримання кордонів. Має бути й відкрите щире спілкування, і чітка система правил, які будуть прийняті в родині, прості та ясні. Наприклад, якщо у нас є проблеми чи неприємності, ми говоримо про це та вирішуємо це разом.
Підлітки також часто копіюють те, що відбувається між батьками та в сімейній системі загалом. Тому важливо також приділити увагу спілкуванню з партнером. Якщо помітили зміни в поведінці дитини, важливо це проговорювати. У відкритих щирих стосунках ці зміни будуть помітними — дитина може бути більш тривожною, агресивною, закритою. Звичайно, що неможливо вберегти від усього, але родина із відкритим щирим спілкуванням має менші ризики.
Ювенальна поліція України підготувала власні поради батькам, які хочуть захистити своїх дітей від впливу агресивних спільнот типу "Редан". За словами правоохоронців, деякі батьки навіть можуть не підозрювати, що їхня дитина належить до певної субкультури та може мати девіантну поведінку. Тому батькам радять робити таке:
- Спокійно, відкрито й прямо спілкуйтеся з дитиною. Надайте їй можливість говорити, коли вона буде до цього готова. Не підганяйте її.
- Якщо дитина розповідає, куди вона ходить і як проводить свій час, проявіть якомога повнішу обізнаність у цій темі. Виявляйте терпіння, наполегливість і доброзичливість для уникнення емоційного дискомфорту, недовіри чи агресії з боку підлітка.
- Опановуйте інтернет, зокрема заведіть власний акаунт у соцмережі й станьте там другом своїй дитині.
- Щотижня аналізуйте вміст сторінок дитини, уважно читайте її публікації, вивчайте групи, до яких вона приєдналася.
- Ознайомтеся з її віртуальними друзями, звертайте увагу на фото й відео, які викликають інтерес дитини, зокрема ті, що збережені, поширені або вподобані.
- Покажіть дитині, що вона вам небайдужа, що ви піклуєтеся про неї, та запропонуйте спільно провести час.
- Зосередьтеся на тому, щоб показати підлітку його переваги, знайдіть у нього сильні сторони, допоможіть йому побачити себе унікальною особистістю.
- Коли встановите з підлітком контакт і довіру, поясніть йому згубність і безперспективність деструктивної поведінки, підкріплюючи це відомими йому фактами. Допоможіть дитині зрозуміти ступінь ризику від деструктивної поведінки та невідворотної відповідальності за скоєне (зокрема у випадку вчинення булінгу або іншого правопорушення).
